МЕТОДЫ ПРОПАГАНДЫ

Из статьи Владимира Яковлева о пропаганде:

Я учился на журфаке МГУ, у нас была военная кафедра. В обстановке секретности нас учили боевой спецпропаганде — искусству сеять раздор в рядах противника с помощью дезинформации и манипуляции сознанием. Боевая, или «черная», пропаганда допускает любое искажение реальных фактов ради решения пропагандистских задач. Это эффективное оружие, используемое с единственной целью вышибания мозгов противнику.

Метод «гнилой селедки». Метод «перевернутой пирамиды». Метод «большой лжи». Принцип «40 на 60». Метод «абсолютной очевидности». Все эти методы и техники вы тоже знаете. Просто не осознаете этого. Как вам и полагается.

Нас учили использовать техники боевой спецпропаганды против солдат армии противника. Сегодня они используются против мирного населения нашей собственной страны. Уже два года, читая российские газеты или просматривая телевизионные шоу, я с интересом отмечаю, что люди, координирующие в России вброс и интерпретацию новостей, явно учились по тому же учебнику, у того же бодрого полковника или его коллег.

Вот например метод «гнилой селедки». Работает так. Подбирается ложное обвинение. Важно, чтобы оно было максимально грязным и скандальным. Хорошо работает, например, мелкое воровство, или, скажем, растление детей, или убийство, желательно из жадности. Цель «гнилой селедки» вовсе не в том, чтобы обвинение доказать. А в том, чтобы вызвать широкое, публичное обсуждение его… НЕсправедливости и НЕоправданности.

Человеческая психика устроена так, что, как только обвинение становится предметом публичного обсуждения, неизбежно возникают его «сторонники» и «противники», «знатоки» и «эксперты», оголтелые «обвинители» и ярые «защитники» обвиняемого.

Но вне зависимости от своих взглядов все участники дискуссии снова и снова произносят имя обвиняемого в связке с грязным и скандальным обвинением, втирая таким образом все больше «гнилой селедки» в его «одежду», пока наконец этот «запах» не начинает следовать за ним везде. А вопрос «убил-украл-совратил или все-таки нет» становится главным при упоминании его имени.

Или, например, метод «40 на 60», придуманный еще Геббельсом. Он заключается в создании СМИ, которые 60 процентов своей информации дают в интересах противника. Зато, заработав таким образом его доверие, оставшиеся 40 процентов используют для чрезвычайно эффективной, благодаря этому доверию, дезинформации. Во время Второй мировой войны существовала радиостанция, которую слушал антифашистский мир. Считалось, что она британская. И только после войны выяснилось, что на самом деле это была радиостанция Геббельса, работавшая по разработанному им принципу «40 на 60».

Очень эффективен метод «большой лжи», который немного похож на «гнилую селедку», но на самом деле работает иначе. Его суть заключается в том, чтобы с максимальной степенью уверенности предложить аудитории настолько глобальную и ужасную ложь, что практически невозможно поверить, что можно врать о таком. Трюк здесь в том, что правильно скомпонованная и хорошо придуманная «большая ложь» вызывает у слушателя или зрителя глубокую эмоциональную травму, которая затем надолго определяет его взгляды вопреки любым доводам логики и рассудка. Особенно хорошо работают в этом смысле ложные описания жестоких издевательств над детьми или женщинами.

Допустим, сообщение о распятом ребенке за счет глубокой эмоциональной травмы, которую оно вызывает, надолго определит взгляды получившего эту информацию человека, сколько бы его потом ни пытались переубедить, используя обычные логические доводы.

Но особенно почитал наш бодрый полковник метод «абсолютной очевидности», дающий хоть и не быстрый, но зато надежный результат. Вместо того чтобы что-то доказывать, вы подаете то, в чем хотите убедить аудиторию, как нечто очевидное, само собой разумеющееся и потому безусловно поддерживаемое преобладающим большинством населения. Несмотря на свою внешнюю простоту, этот метод невероятно эффективен, поскольку человеческая психика автоматически реагирует на мнение большинства, стремясь присоединиться к нему.

Важно только помнить, что большинство обязательно должно быть преобладающим, а его поддержка абсолютной и безусловной — в ином случае эффекта присоединения не возникает.

Однако если эти условия соблюдаются, то число сторонников «позиции большинства» начинает постепенно, но верно расти, а с течением времени увеличивается уже в геометрической прогрессии — в основном за счет представителей низких социальных слоев, которые наиболее подвержены «эффекту присоединения». Одним из классических способов поддержки метода «абсолютной очевидности» является, например, публикация результатов разного рода социологических опросов, демонстрирующих абсолютное общественное единство по тому или иному вопросу. Методики «черной» пропаганды, естественно, не требуют, чтобы эти отчеты имели хоть какое-то отношение к реальности.

Методы «черной» пропаганды воздействуют на аудиторию на уровне глубоких психологических механизмов таким образом, что последствия этого воздействия невозможно снять обычными логическими доводами. «Большая ложь» достигает этого эффекта с помощью эмоциональной травмы. Метод очевидности — через «эффект присоединения». «Гнилая селедка» — за счет внедрения в сознание аудитории прямой ассоциации между объектом атаки и грязным, скандальным обвинением.

Проще говоря, боевая спецпропаганда превращает человека в зомби, который не только активно поддерживает внедренные в его сознание установки, но и агрессивно противостоит тем, кто придерживается иных взглядов или пытается его переубедить, пользуясь логическими доводами. Иначе, собственно, и быть не может. Все методы боевой спецпропаганды объединяет единая цель. Она заключается в том, чтобы ослабить армию противника за счет внесения в ее ряды внутренней розни, взаимной ненависти и недоверия друг другу.

И сегодня эти методы применяются против нас самих. И результат, к которому они приводят, ровно тот, для достижения которого они и были созданы. Только взаимная ненависть и внутренняя рознь возникают не в армии противника, а в наших домах и семьях.

Просто выйдите на улицу и посмотрите, как изменилась страна за последние три года. Мне кажется, против собственного населения боевая спецпропаганда работает даже эффективнее, чем против солдат противника.

Наверное, потому, что в отличие от солдат противника мирное население не может себя защитить.

Библейские основы Майдана.

Коли люди чують слово «Майдан», у них можуть виникати різні асоціації: підтримка Євросоюзу, бунт проти влади, підтримка певних політичних партій. Тому не дивно, що багато людей, які мають іншу думку з даних питань, дистанціюються від «Майдану». Однак, головним фактором саме масового виходу людей на Майдан стали не вищезгадані причини, а вчинене владою кричуще беззаконня. За даними соціологічного опитування, переважна більшість людей (близько 70%) вийшли на «Майдан» в першу чергу для того, щоб виявити свій протест проти протиправних дій влади і силових структур 30 листопада 2013 року. Після цієї дати ключовим питанням протесту стало питання справедливості, а не геополітичного вибору чи підтримки певної партії. Наша країна погрузла в корупції, бюрократії, економічному та соціальному пригніченні народу, що викликає постійне суспільне напруження і невдоволення. Для багатьох останньою краплею терпіння стало жорстоке побиття учасників «Євромайдану» та ігнорування владою свого прямого обов’язку захищати справедливість, покаравши винних у цьому злочині. Тисячі християн разом з іншими членами нашого суспільства вийшли не стільки на «Євромайдан», скільки на «Майдан Протесту» — протесту проти беззаконня, злочинності, свавілля можновладців, що, як ракові метастази, пронизало всі наші владні структури. Народ втомився терпіти несправедливість, безправ’я, корупцію, відверту брехню та маніпуляції через ЗМІ. Саме цей протест підтримали християн багатьох конфесій.

Як ми знаємо, центральна місія Церкви – це спасіння людей. Але, на жаль, багато хто бачить цю місію дуже однобоко. Спасіння не може обмежуватися лише зовнішніми обрядовими діями чи чисто внутрішніми духовними переживаннями. Спасіння — це відновлення всієї людини і повернення всього її життя до повноти Божого задуму. Оскільки людина істота соціальна, спасіння нерозривно пов’язане з її життям в суспільстві, соціальними взаєминами з іншими людьми і спрямоване на морально-духовну переміну всього суспільства на краще. Тому для більшості християн головна причина підтримки «Майдану» лежить у духовно-моральній площині. Не заперечуючи важливість молитви, ми вважаємо, що наші дії не можуть обмежуватися лише молитвою. Корупція, соціальна несправедливість, хабарництво, маніпуляції — це не просто назви негативних суспільних явищ, але в першу чергу — прояви таких ганебних гріхів як: лжесвідчення, вбивство, обман, крадіжка, зажерливість, зневага до ближнього. В результаті — це покаліченні життя та долі тисяч людей, створених на образ Божий.

Дехто заперечує доцільність і правильність акцій протесту. «Невже Святе Письмо не вчить нас коритися ВЛАДІ?» Так, вчить! (Римлянам 13:1) Але коритися владі – це не те саме, що миритися з несправедливістю. І якщо влада сама стає на злочинну дорогу замість того, щоб служити людям на добро (Римлянам 13:4) й карати злочинців (Римлянам 13:5), ми зобов’язані висловити їй свій протест. Ніде Святе Письмо не вчить миритися з БЕЗЗАКОННЯМ влади. Сам Бог засуджує злочинні дії представників влади:

• Корумпованим суддям Господь говорить: «Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні» (Притчі 17:15)
• Неправедним законодавцям: «Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобиччю їм, і пограбувати сиріт...» (Ісаї 10:1-2)
• Бог звертається до царя: «Послухай Господнього слова, о царю… Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому! … якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей!» (Єремії 22:2-3, 5)
• Ще одне звернення до (уже іншого) царя: «Горе тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає, що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою. Чи ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш?.. Хіба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити? » (Єремії 22:13-15,17)

Можете самі прочитати далі Боже пророцтво про кінець цього царя.

Ми бачимо, як Бог засуджує ті самі речі, які сьогодні несуть моральний і духовний розклад нашому суспільству. Автори книг як Старого, так і Нового Завітів часто виступали проти економічних зловживань, неправедних судів, соціальної несправедливості і попереджували про наслідки таких злодіянь. Яскравим прикладом може послужити уривок із Книги пророка Амоса: «Вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду. Отже, за те, що ви зневажаєте бідного і берете від нього подарунки хлібом, ви побудуєте доми із тесаного каменю, але жити не будете у них; розведете прекрасні виноградники, а вино з них не будете пити. Бо Я знаю які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних» (Амоса 5:10-12 (переклад Філарета)). Для можновладців, які чинять беззаконня (соціальне і моральне), але думають задобрити Бога показними відвідинами храмів та зустрічами з духовенством, щедрими пожертвами з багатства, вкраденого в народу, оточенням своїх домів і кабінетів зовнішніми атрибутами християнської віри (іконами, хрестами), актуальним є слово, сказане Богом через пророка Єремію: «Ви надієтеся на слова неправдиві, які не допоможуть: Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити... а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім'ям Моїм, і скажете: Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці?» (Єремії 7:8-10).

У часи Нового Завіту Іван Хреститель сміливо звертався до тодішніх держслужбовців (митників): «Не стягайте нічого над те, що вам звелено» (Луки 3:13), а також до представників силових структур (воїнів): «Нікого не кривдьте, ані не оскаржуйте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю» (Луки 3:14). Всіх, незалежно від рангу, він закликав до покаяння у конкретних злочинах. Саме за відкрите засудження правителя Галілеї та Перії Ірода Антипи у гріхах (Матвія 14:3-4) Іван Хреститель був кинутий до в’язниці й кінець кінцем був страчений. Лука зазначає, що «Іван докоряв йому за… ВСЕ ЗЛО, яке заподіяв був Ірод» (Луки 3:19). Апостол Яків підносить голос проти економічних зловживань свого часу: «Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!» (Якова 5:4).

Апостол Павло неодноразово висловлював своє обурення незаконними діями представників римської судової системи. У Филипах він осуджує беззаконні дії місцевої влади: «Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!» (Дії 16:37). У Єрусалимі Павло відстоює своє право на справедливе слідство: «Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?» (Дії 22:25). Більше того, будучи незаконно осудженим, Павло організував своєрідний «сидячий протест» у в’язниці, аж поки римські начальники вибачились за свої протиправні дії (Дії 16:37-40). Цікаво, що в кожному з цих випадків римська влада і силові структури у відповідь на протест Павла виправляли свої помилки і далі чинили справедливо, згідно із законом.

Маючи стільки біблійних свідчень протистояння беззаконню, ми також повинні пам’ятати, що устрій України значно відрізняється від устрою Римської імперії, за часів якої писали новозавітні автори. Згідно з Конституцією України (стаття 5), найвища влада належить народу, який обирає президента, парламентарів та інших представників влади, щоб ті виконували делеговані їм функції. Таким чином, влада має не лише відповідальність перед Богом служити на добро людям і карати злочинців, а й відповідальність перед народом, який її обрав. Народ має право оцінювати діяльність представників влади і змінювати їх, якщо вони не виконують належним чином надані їм повноваження. Така громадянська позиція не тільки не суперечить Біблії та законам України, а навпаки — знаходить у них свою підтримку. Саме таку позицію і протест вийшли висловити християни.

Водночас ми маємо пам’ятати, що справедливий протест повинен здійснюватися праведними методами. Християнство категорично не приймає насильства, розпалювання ненависті та злоби. Дуже легко від праведного гніву на зло й беззаконня перейти до ненависті до людини. Радикальність вчення Ісуса полягає саме в тому, що Він закликає: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Матвія 5:44). Саме так чинили протестувальники, коли приносили чай та їжу голодним і замерзлим солдатам внутрішніх військ; коли не стали мстити міліціонерам, які потрапили в оточення під час розгону «Майдану» 11 грудня, і випустили їх через живий коридор; коли годували обдурених владою представників «Антимайдану» і допомагали їм повернутися додому. Віруючі усіх конфесій на «Майдані» зі сцени, у молитовних наметах, а також у своїх помісних церквах моляться за мир, за преображення нашої країни та закликають до покаяння тих, хто чинить зло. 

Але, на жаль, сьогодні чути і голоси провокаторів, які закликають до насильства та кровопролиття. Саме в цей час християни повинні нести миротворчу місію, до якої нас покликав Христос. Насильство здатне породити лише насильство у відповідь. А щире відцурання від зла, беззаконня, гріха, та боротьба з ним — це і є справжня й невід’ємна частина істинного покаяння окремої людини та всього народу, а відповідно — і Божого спасіння.

Сьогодні у пастирів, священиків, духовних лідерів, і взагалі, у всіх справжніх християн є чудова можливість підтримати мирний народний протест проти зла і беззаконня, захистити цей рух від неправедних методів боротьби і всіляко посприяти, щоб справжнє, щире духовне і моральне пробудження й оновлення прийшло в нашу країну. Християни мають унікальну можливість стати за правду, справедливість і благо заради всієї України. А Бог там, де є добро, любов, істина! Тільки тоді може змінитися наша країна, коли ми будемо діяти з Богом Божими методами, бо як сказав апостол Павло: «Коли за нас Бог, то хто проти нас?» (Римлянам 8:31).

Автор: Петро Ковалів, магістр теології, викладач богословських дисциплін Української Євангельської Теологічної Семінарії

Воля!

   " Я долго не мог понять, с чем у меня ассоциируется Майдан. Это и не революция, и не беспорядки, и — уж тем более — не Болотная. Не «оккупай». Это и не война. И не протест как таковой — в его чистом виде. И даже не противостояние с властью, несмотря на баррикады и блокаду площади военными грузовиками. Да, и протест, и революция — все это здесь есть, но это все — вместе, такой бульон из социальных и политических явлений, понемногу от каждого. Ни одно из которых не является превалирующим и не может характеризовать Майдан полностью.

Но сегодня, глядя на концерт, многотысячную толпу в три часа ночи, даже и не собирающуюся расходиться, дежурство и пересменки на баррикадах, полувоенную организацию, армейские палатки с надписями «первая сотня», «вторая сотня», перегораживающую Крещатик баррикаду, которую теперь именуют «Козацьким редутом» — понял.

Майдан — это Сечь. Та самая Запорожская Сечь, о которой мы все читали у Гоголя.

Тот самый полупоходный-полувоенный-полугражданский образ жизни, который и связывается у каждого с казаками.  

Майдан — это территория воли. Не свободы и не вольницы, а именно воли — это украинское слово лучше всего характеризует происходящее здесь.

И баррикады, которыми «протестувальники» оградили свою площадь, защищают не этот конкретный клочок земли, а именно саму их «волю», их право жить так, как они хотят сами, а не так, как им навязывает власть. Да и власти здесь как таковой нет.

Майдан — это сообщество свободных людей, не признающих над собой никакой власти, кроме той, которую они готовы признать над собой сами. «Нет власти аще от Майдана».

Три лидера оппозиции — Кличко, Тягнибок и Яценюк — не являются здесь командирами.